Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
САМОПРА́ВЕЦЬ, вця, ч.Людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавілець.Молодий баштанник був соб... смотреть
СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК.
-вця, ч. Людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавілець.
імен. чол. роду, жив.розм.самоуправец
-вця, ч. Людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавілець.
див. непокірний
разг. самоуправец
самоправець, -вця