Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РК... смотреть
бурмоті́ти[бурмоут’ітие]-моучу, -мотиш, -мотиемо, -мотиете; нак. -моти, -моут'іт'
дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: бурмотячибормотатьДеепричастная форма: бормоча
БУРМОТІ́ТИ див. бурмота́ти.
див. бурмотати.
{бурмоуті́тие} -моучу́, -моти́ш, -мотиемо́, -мотиете́; нак. -моти́, -моуті́т.
див. говорити
To mumble, to mutter
Мармытаць
див. бурмотати.
см. бурмотати
мармытаць
мармытаць