Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
РОЗТУШО́ВАНИЙ, а, е, спец.Дієпр. пас. до розтушува́ти;// у знач. прикм.Розтушований малюнок.
розтушований розсіяний, приглушений, неяскравий (про світло): Монтер забув його погасити, і світло крізь полотно куліс розтушованим і ніжним пилом засипало наш стіл і, продершися через дірку котари в'язкою гострих стріл, золотило Феденків горб (Тарнавський З.)... смотреть
-а, -е, спец. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтушувати.
ад'єктив
-а, -е, спец. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтушувати.
техн. растушёванный