Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
РОЗПУ́ЧЛИВИЙ, а, е.Стос. до розпуки.Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (І. Франко);Злітали до нього десь з темряви очі – карі, с... смотреть
-а, -е, діал. Розпачливий.
Розпучли́вий:— відчайдушний, безнадійний, безвихідний [47]
(стан) безвихідний, безнадійний, безпорадний; (крик) відчайдушний, несамовитий, нестямний, шалений, дикий.
-а, -е, діал. Розпачливий.