РОЗПОДІЛЬНИК

розподі́льник іменник чоловічого роду

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

РОЗПОДІЛЬНОПУСКОВИЙ →← РОЗПОДІЛЬНИЙ

Смотреть что такое РОЗПОДІЛЬНИК в других словарях:

РОЗПОДІЛЬНИК

РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч.1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо).Мінеральні добрива надход... смотреть

РОЗПОДІЛЬНИК

-а, ч. 1) Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). 2) іст. У період існування карткової... смотреть

РОЗПОДІЛЬНИК

-а, ч. 1》 Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо).2》 іст. У період існування картково... смотреть

РОЗПОДІЛЬНИК

Сукупність механізмів для керування наповненням та спорожнюванням циліндрів поршневих двигунів (внутрішнього згоряння та парових), а також поршневих ко... смотреть

РОЗПОДІЛЬНИК

сукупність механізмів для керування наповненням та спорожнюванням циліндрів поршневих двигунів (внутрішнього згоряння та парових), а також поршневих компресорів; бувають клапанні, золотникові, поршневі р.... смотреть

РОЗПОДІЛЬНИК

імен. чол. родураспределитель

РОЗПОДІЛЬНИК

техн. золотник, распределитель (устройство), распределительное устройство

РОЗПОДІЛЬНИК

Розподі́льник, -ка; -ники, -ків

РОЗПОДІЛЬНИК

(прибор, устройство) распределитель

РОЗПОДІЛЬНИК

-а m rozdzielnik

РОЗПОДІЛЬНИК

розподільник, -а

РОЗПОДІЛЬНИК НАПРУГИ

распределитель напряжения

T: 139