Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
РОЗГРО́МЛЕНИЙ, а, е.1. Дієпр. пас. до розгроми́ти.Містечко розгромлене, перетворене в пустку (О. Гончар);Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпр... смотреть
-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розгромити. || розгромлено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Який зазнав поразки, розгрому.
розгро́млений[розгромлеинией]м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгромити.|| розгромлено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який зазнав поразки, розгрому.
[rozhromłenyj]прикм.rozgromiony
ад'єктивразгромленный
див. переможений
{розгро́млеинией} м. (на) -ному/ -нім, мн. -ні.