Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ГО́МІН (звучання голосів, розмови), ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКА діал.; ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті — як в ули... смотреть
РО́ЗГОЛОС, у, ч.1. Розголошення, обнародування чого-небудь.– Вибачайте, що я так повівся, знаєте, що нелегко мені. Але то я так, то я покривив душею, б... смотреть
-у, ч. 1) Розголошення, обнародування чого-небудь. || Поширеність, популярність чого-небудь. Набирати широкого розголосу. •• Не робити розголосу — при... смотреть
-у, ч. 1》 Розголошення, обнародування чого-небудь.|| Поширеність, популярність чого-небудь. Набирати широкого розголосу.Не робити розголосу — прихов... смотреть
ро́зголос[розголос]-су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў
огласка; (толки) молва; перен. шум набрати [набути] (широкого [великого]) розголосу — получить (широкую) огласку; нашуметь не роблячи розголосу — не возбуждая толков; без шума... смотреть
Publicityнабути розголосу — to be given publicity, to become known
розголошення, (у пресі) оприлюднення; (широкий) жм. шелест; (- що) чутка, поговір; п! СЛАВА.
Ро́зголос, -су, -сові; -лоси, -сів
{ро́зголос} -су, м. (на) -сі, мн. -сие, -сіў.
Агалоска
розголос
розголос, -у
publicity
агалоска
агалоска
імен. чол. роду, тільки одн.1. обнародування чого-небудь2. чутка, поговірогласка сущ. жен. рода, только ед.ч.¤ не роблячи розголосу -- не делая огласки... смотреть