Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
РОБІТНИ́К, а́, ч.1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві.– Повстали робітники в Новоросійську, в Севастополі і ... смотреть
НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА... смотреть
РОБІТНИК – ПРАЦІВНИКРобітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого к... смотреть
ім (працівник) worker; workman; (службовець) employee; office-worker; (розумової праці) brain worker; (фізичної праці) labourer; manual worker • робітники і службовці factory (industrial, manual) and office workers • відрядний ~ pieceworker • кваліфікований ~ skilled (qualified) worker • найманий ~ hired (wage) worker • некваліфікований ~ labourer; unqualified worker • повністю зайнятий ~ full-time worker • погодинний ~ time worker • поденний ~ day labourer • постійний ~ permanent (regular) worker • сезонний ~ seasonal worker • тимчасовий ~ casual (temporary) worker • частково зайнятий ~ part-time worker... смотреть
Майовий робітник.Лінивий, сидівби у холодку.На добрий камінь, що всиплеш, те й змелеш.Добрий робітник зробить всяке діло добре.Такий з тебе робітник, я... смотреть
Workman, worker, operative, labourer; hand; (поденний) day labourer; (підручний) handymanробітник на заводі, фабриці — factory worker (hand), mill work... смотреть
-а, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва. || мн. робітники, -ів. Одна із соціальних верств суспільства.
імен. чол. роду, жив.рабочий¤ найманий робітник -- наемный рабочий
【阳】 工人; 工作人员Індустріальний робітник 产业工人Сезонний робітник 季节工
робітник робітник (ср, ст): Той столяр, що робив нам кухню, то дуже добрий робітник, все так гарно, акуратно повикінчував (Авторка)||робоцяш◊ робітник до готової ми́ски дармоїд, ледащо (Франко)... смотреть
[robitnyk]ч.pracownik, robotnik
-а, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва.|| мн. робітники, -ів. Одна із соціальних верств суспільства.
трудівник, трудар, жм. роботяга, кн. пролетар; ІСТ. наймит; (науки) працівник, діяч; мн. РОБІТНИКИ, робітництво, робоча сила, о. роботящі руки, ок. роботарі.... смотреть
рабочий; работник індустріальний робітник — индустриальный рабочий сезонний робітник — сезонный работник
див. роботящий
Робітни́к іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
техн. работающий (о работнике физического труда), рабочий
Робітни́к, -ка́; -ники́, -кі́в
Arbejdstager, medarbejder
Arbetstagare
Arbeidstaker
-а m robotnik
робітник, -а
მუშაკი
worker
employee
освітньо-кваліфіційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі народного господарства. англ. skilled / qualified worker; нім. Facharbeiter m -s, =; угор. szakember; рос. работник квалифицированный.... смотреть
В українській мові ці поняття дещо відрізняються за значенням.ПравильноРобітник – це людина, що працює на промисловому підприємстві. Також вживається д... смотреть