Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по м... смотреть
БРЯЗКОТІ́ТИ див. брязкота́ти.
-очу, -отиш, недок. Підсил. до брязкати.
див. брязкати; дзвеніти; дзвонити
Брязкоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть
To clank, to clang (with)
-очу, -отиш, недок. Підсил. до брязкати.
усилит. см. брязкати