РІПИЦЯ

рі́пиця іменник жіночого роду

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

РІПКІВСЬКИЙ →← РІПИНЕЦЬКИЙ

Смотреть что такое РІПИЦЯ в других словарях:

РІПИЦЯ

РІ́ПИЦЯ, і, ж.Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин.Ще раз подивилась [Устина] на хустку та й ув'язала її до кінського хвоста, під саму ріпиц... смотреть

РІПИЦЯ

(аж) по са́му рі́пицю. Уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; повною мірою, повністю, до решти. — Іди, вони (німці) тобі приріжуть (землі). Як одхватять, то аж по саму ріпицю (Григорій Тютюнник). утну́ти по са́му рі́пицю кому. Змусити кого-небудь бути покірнішим, дуже обмеживши у чомусь. Гаркуша промовчав, понурившись над возом. Ой, утнуть, здається, утнуть по саму ріпицю! Їхнє сьогодні право, що хочуть, те й роблять (О. Гончар).... смотреть

РІПИЦЯ

-і, ж. Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин. || перен. Основа, початок чого-небудь.

РІПИЦЯ

імен. жін. роду

РІПИЦЯ

-і, ж. Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин.|| перен. Основа, початок чого-небудь.

T: 125