БРИКУЧИЙ

брику́чий прикметник

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

БРИЛІВКА →← БРИКУХА

Смотреть что такое БРИКУЧИЙ в других словарях:

БРИКУЧИЙ

НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брика... смотреть

БРИКУЧИЙ

БРИКУ́ЧИЙ, а, е, розм.Те саме, що брикли́вий.Брикуча тварина.

БРИКУЧИЙ

-а, -е. Те саме, що брикливий.

БРИКУЧИЙ

ад'єктив

БРИКУЧИЙ

див. непокірний

БРИКУЧИЙ

-а, -е.Те саме, що брикливий.

T: 357