БРИКУН

брику́н іменник чоловічого роду, істота

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

БРИКУХА →← БРИКНУТИ

Смотреть что такое БРИКУН в других словарях:

БРИКУН

БРИКУ́Н, а́, ч., розм.Бриклива тварина.Баран-брикун.

БРИКУН

імен. чол. роду, жив.

БРИКУН

див. бешкетник; дитина; непокірний

БРИКУН

брикун, -а

T: 318