Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм.... смотреть
Приректи́. Пообіцяти. Міністр прирік уділити відповідну поміч тамошним потерпівшим жителям (Б., 1895, 14, 4); Рівно ж за старанєм др. Мильковича прирекло й “Музичне товариство” дати запомогу на ціль археольоґічних розслідів (Б., 1907, 68, 3); Преосьвященний владика, прочитавши важнійші точки статуту, одобрив істнованє товариства, прирік віддати єму уміщенє в резиденцій і свою поміч і уділив архиєрейске благословеньство (Звідомл., 1914, 13)// пол. przyrzec - пообіцяти, запевнити.... смотреть
Приректи́, приріка́ти:— дати обіцянку [V]— обіцяти, пообіцяти [2]— пообіцяти [4,III,IV,XII]— приобіцяти [1,X]— обіцяти, пообіцяти [XIII]
ПРИРЕКТИ́ див. приріка́ти.
недок. прирікати, док. приректиto doom, to destine
див. прирікати.
【完】 见 прирікати
див. прирікати.
сов. от прирікати