Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
БОНВІВА́Н, а, ч., заст.Той, хто любить задовольняти свої забаганки, живе собі на втіху.Я трохи захопився своєю ролею [роллю] літературного бонвівана, я... смотреть
[bonwiwan]ч.bon vivant архаїч.
імен. чол. роду, жив.бонвиван
бонвіва́н (франц. bon vivant, букв. – той, хто добре живе) у буржуазно-дворянському середовищі особа, що полюбляє жити собі на втіху, гульвіса.
бонвіван; ч. (фр., букв. - той, хто добре живе) 1. заст. Бездільник. 2. Людина, що живе весело і безтурботно.
бонвіван, -а