Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ПОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. поро́блять; док.1. що. Зробити, виготовити що-небудь у певній кількості.Він, швидко поробивши човни, На синє море поспус... смотреть
НАВРО́ЧЕНО предик., кому, НА́СЛАНО на кого, НАПУ́ЩЕНО на кого, НАВРО́ЧИЛО (НАУРО́ЧИЛО рідко) безос., кого, ПОРО́БЛЕНО, ЗАПОДІ́ЯНО, ПОДІ́ЯНО, ПОЧИ́НЕНО ... смотреть
-роблю, -робиш; мн. пороблять; док. 1) перех. Зробити, виготовити що-небудь у певній кількості. 2) перех. Повністю виконати яку-небудь роботу, сукупні... смотреть
-роблю, -робиш; мн. пороблять; док. 1》 перех. Зробити, виготовити що-небудь у певній кількості.2》 перех. Повністю виконати яку-небудь роботу, суку... смотреть
To do allнічого не можу з ним поробити — I can't do anything with him, there is no managing himнічого не поробиш — розм. there is nothing to be done; i... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: поробившиподелатьДеепричастная форма: поделав
пороби́ти[поробитие]-роубл'у, -обиеш, -обл'ат'; нак. -би, -роуб'іт'
1) пороботи́ть, поробоща́ть 2) отнима́ть, гра́бить, захва́тывать 3) забра́ть, взять в плен
{пороби́тие} -роублу́, -о́биеш, -о́блат; нак. -би́, -роубі́т.
п. ф. НІЧОГО НЕ ПОРОБИШ, нічого не вдієш , у. нема ради.