Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під... смотреть
ПОЛОНЕ́НИК, а, ч.Людина, яку взято в полон; бранець.Черкеси зв'язали обох полонеників, прив'язали їх до коней і погнали (М. Коцюбинський);Великі монгол... смотреть
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець.
див. невільник
-а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець.
Полоне́ник, -ка; -ники, -ків
Prisoner, captive
полоненик, -а