Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч.1. Той, хто поле.Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого... смотреть
-а, ч. 1) Той, хто поле. 2) Знаряддя для розпушування ґрунту і очищення посівів від бур'янів.
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. 1》 Той, хто поле.2》 Знаряддя для розпушування ґрунту і очищення посівів від бур'янів.
1) полольщик 2) (орудие для разрыхления почвы) полольник
техн. полольник (культиватор), полольщик (специальность)
Полі́льник, -ка; -ники, -ків
Weeder, grubber
полільник, -а