Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ПОГА́НИ́Н, а, ч.1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин.[Парвус:] Тільки ж вислуха́ти, як той поганин ображає бога і перемовчува... смотреть
ПОГА́НИ́Н (той, хто не сповідує християнської віри), НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕХРЕЩЕ́НИЙ, ЯЗИ́ЧНИК, НЕ́ХРИСТ заст., розм. Він зрідні став сирійським поганинам,... смотреть
-а, ч. 1) заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин; язичник. 2) рідко. Те саме, що поганець 1).
язычник, неверный, идолопоклонник. Жит. святых. 482 об. Прол. дек. 22.
Пога́нин:— той, хто не сповідує християнської віри, нехристиянин, язичник [51]— язичник [X]
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. 1》 заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин; язичник.2》 рідко. Те саме, що поганець 1).
заст.heathen, pagan
(той, хто не визнає християнства) нехристиянин, нехрист, нехрещений, язичник.
нехристиянин, басурмен, нехрист, р. поганець, як ім. поганий.
поганин, -а