Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ПЛА́КАЛЬНИК, а, ч., заст.Той, хто оплакує мерців (перев. в обряді поховання).
-а, ч. Той, хто оплакує мерців (перев. в обряді поховання).
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. Той, хто оплакує мерців (перев. в обряді поховання).
A male weeper, a hired mourner, howler
плакальник, -а