Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п... смотреть
БЕЗПУ́ТНИК, а, м.Прост.Непутевый, непотребный человек.[Марья:] Говоря правду, вы очень безразсудны .. что столько много сносите от такова безпутника, к... смотреть
БЕЗПУ́ТНИК, а, ч., розм.Безпутна людина.[Сестра Серахвима:] Отак вона завжди: як п'яницю то й криє, безпутника якого то й покриває (Панас Мирний).
імен. чол. роду, жив.розм.беспутник
-а, ч., розм. Безпутна людина.
див. бродяга, гуляка, лінивець, босяк
див. бешкетник; легковажний; ледачий
-а, ч. , розм. Безпутна людина.
безпутник, -а