Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
БЕЗДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е.1. Який не призводить до дефіциту (у 1 знач.); незбитковий.Ми вийдемо також на бездефіцитний фонд соціального страхування (із журн... смотреть
бездефіци́тний[беиздеиф'іцитнией]м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
-а, -е. Який не має або не дає дефіциту.
ад'єктивбездефицитный
Without deficit, entailing no deficit; self-supporting
{беиздеифіци́тнией} м. (на) -тному/-т()нім, мн. -т()ні.
Бездефіци́тний, -на, -не
-а, -е.Який не має або не дає дефіциту.
бездефицитный