Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е.1. Дієпр. акт. до осироті́ти.Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (В. Козаченко);// у знач. прикм.Сали... смотреть
-а, -е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до осиротіти. || у знач. прикм. 2) у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий.
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осиротіти.|| у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. , перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий.
[osyrotiłyj]прикм.osierocony
ад'єктивосиротевший
Orphaned; перен. bereaved, bereft
Осироті́лий, -ла, -ле
осиротевший, осиротелый
unparented