ОПЛІЧНИК

оплі́чник іменник чоловічого роду рідко

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

ОПЛАВИТИ →← ОПЛІЧ

Смотреть что такое ОПЛІЧНИК в других словарях:

ОПЛІЧНИК

ОПЛІ́ЧНИК, а, ч., заст.Спинка (крісла і т. ін.).Коснятин відкинувся назад на перламутром викладений оплічник крісла (Юліан Опільський).

ОПЛІЧНИК

-а, ч., заст. Спинка (крісла і т. ін.).

ОПЛІЧНИК

-а, ч. , заст. Спинка (крісла і т. ін.).

T: 101