Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ... смотреть
опано́вувати / опанува́ти себе́ (рідко собо́ю). Долати вияв почуттів, емоційне піднесення, переживання і т. ін.; заспокоюватися. (Евфрозіна:) Та що ти кажеш?! (На хвилину німіє з дива та обурення, потім опановує собою) (Леся Українка); — Так сидіти і не тікати…— Постояв якусь мить, опанував себе й повернувся на своє місце (І. Багряний); Катерина повагом сіла, сердита на саму себе, що відразу не опанувала себе (С. Журахович).... смотреть
(кого/що, ким/чим)дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: опанувавшиовладетьДеепричастная форма: овладев
недок. опановувати, док. опанувати1) (про знання, навички) to master, to gain proficiency in2) (про думки, почуття та ін.) to seize, to overcome
[opanuwaty]дієсл.opanować
ОПАНУВА́ТИ див. опано́вувати.
див. опановувати.
Авалодацьапанавацьзавалодаць
【完】 见 опановувати
опанува́ти:◊ най того опану́є, хто свого не шану́є (Франко)
-ую, -уєш opanować ~ себе opanować się
авалодацьапанавацьзавалодаць
авалодаць апанаваць завалодаць
див. опановувати.
сов. от опановувати
Опанувати техніку
Опанувати техніку