Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ОДНОПЛЕМЕ́НЕЦЬ, нця, ч., рідко.Те саме, що одноплемі́нник.В розмовах з одноплеменцями став [Ференц] навіть величати себе “партизаном” (О. Гончар).
імен. чол. роду, жив.
-менця, ч., рідко. Те саме, що одноплемінник.
-менця, ч. , рідко.Те саме, що одноплемінник.
див. родич
одноплеменець, -нця