Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ОБЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е.1. Дієпр. пас. до облупи́ти.Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Яновський);// у знач. прикм.Ось облуплені смереки лежать: десь уве... смотреть
ОБЛУ́ПЛЕНИЙ (який повністю чи частково втратив верхній шар покриття; який відпав, обсипався частинками, шматками), ОБЛУ́ЩЕНИЙ, ОБДЕ́РТИЙ, ОБША́РПАНИЙ, ... смотреть
-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до облупити. 2) у знач. прикм.Який повністю або частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий,... смотреть
як облу́пленого, зі сл. зна́ти, зневажл. Дуже добре, до найменших дрібниць. Його всякий знає як облупленого (Укр. присл..); — Ви мене знаєте.— Як облупленого,— вставила бабуня (П. Панч); Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила — хто чим дише і чого хоче (О. Довженко); Він знає (Варку) “як облуплену”.., мідного п’ятака не варта (М. Хвильовий); — Я їх мушу знати як облуплених… (П. Автомонов). як облу́плену ове́чку. — Ми його (чиновника) знаємо, як облуплену овечку… (Панас Мирний).... смотреть
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до облупити.2》 у знач. прикм. Який повністю або частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий... смотреть
[obłupłenyj]прикм.obłupiony
ад'єктивоблупленный
(покриття якого пошкоджене) обдертий, облущений, обшарпаний, пошкоджений.
Облу́плений, -на, -не
техн. облупленный