Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с.Дієпр. пас. до навербува́ти.До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Яновський).
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати. || навербовано, безос. присудк. сл.
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати.|| навербовано, безос. присудк. сл.
ад'єктивнавербованный
Навербо́ваний, -на, -не