Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРО... смотреть
Кано́нік:— вищий духовний чин, радник консисторії [VI,VII]— вищий католицький духовний чин [III]— вищий священик у католицькому соборі [IV]— вищий чин ... смотреть
імен. чол. роду, жив.рел., екон.каноник
[kanonik]ч.kanonik реліг.
-а, ч. Католицький соборний священик.
Член ради (капітула) при католицькому чи уніатському єпископі, священослужитель кафедрального собору
кано́нік (лат. canonicus, від грец. κανών – правило) в католицькій і англіканській церквах – член капітулу.
канонік; ч. (лат., гр., правило) в католицькій і англіканській церквах - член капітулу.
-а, ч. Католицький соборний священик.
Кано́нік, -ка; -ніки, -ків
канонік вул. канарок, який не співає (ст)
Надсвященик
-а m kanonik
канонік, -а