Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИ уроч.; ВІДБУВА́Т... смотреть
Доконувати доконати, виконувати, виконати, повикопувати, здійснювати, здійснити, поздійснювати, кінчати, кінчити, покінчати, викінчувати, викінчити, по... смотреть
-ую, -уєш, недок., довершити, -шу, -шиш, док., перех. 1) Доводити що-небудь до кінця, закінчувати; завершувати. || Закінчувати вершити (у 1 знач.) що-... смотреть
-ую, -уєш, недок. , довершити, -шу, -шиш, док. , перех. 1》 Доводити що-небудь до кінця, закінчувати; завершувати.|| Закінчувати вершити (у 1 знач. ) ... смотреть
недок. довершувати, док. довершитиto complete; to crown
докінчувати, доконувати, закінчувати, завершувати, доводити до краю , г. викінчувати; (подвиг) здійснювати.
Дове́ршувати, -шую, -шуєш; доверши́ти, довершу́, -верши́ш, -ша́ть
несов. - довершувати, сов. - довершити завершать, завершить, довершать, довершить
див. доробляти; закінчувати
【未】 完成, 结束, 作完