БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ... смотреть
ГОМІНЛИ́ВИЙ, а, е.1. Який багато говорить; говіркий.Гомінлива, безпардонна молодь затихла й стала слухати (В. Винниченко);Колись гомінливі рибалки і ве... смотреть
-а, -е. 1) Який багато говорить; говіркий. || Сповнений гомону. 2) перен. Який видає безладні звуки, шумить.
-а, -е.1》 Який багато говорить; говіркий.|| Сповнений гомону.2》 перен. Який видає безладні звуки, шумить.
1) див. гомінкий2) див. говіркий
= гомінкий 1) говорливый, словоохотливый, разговорчивый 2) (наполненный шумом) шумный, шумливый; ропотный; ропотливый перен.
【形】1) 爱说的2) 有响声的, 嘈杂的
ад'єктившумный
див. балакучий; шумливий
ГОМІНКИЙ, ГАЛАСЛИВИЙ, шумливий; (- людину) ГОВІРКИЙ.
Гомінли́вий, -ва, -ве
Тлумны
тлумны
тлумны