Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ДАВА́ТИ (комусь особисто, до рук), ПОДАВА́ТИ, ВКЛАДА́ТИ зі сл. в руку (руки), перев. уроч.; ВРУЧА́ТИ (в офіційній, урочистій обстановці); ПЕРЕДАВА́ТИ (... смотреть
недок. вручати, док. вручитиto hand (over, in), to deliver (to)вручити лист у власні руки — to deliver a letter into a person's own handsвручити комусь... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: вручившивручитьДеепричастная форма: вручив ¤ вручити адрес -- вручить адрес
вручи́ти[вручитие]-чу, -чиеш; нак. -чи, -ч'іт'
[wruczyty]дієсл.wręczyć, doręczyć
ВРУЧИ́ТИ див. вруча́ти.
див. вручати.
【完】 见 вручати
Далоньжменя
{вручи́тие} -чу́, -чиеш; нак. -чи́, -чі́т.
див. вручати.
-учу, -учиш wręczyć
сов. от вручати
далоньжменя
далонь жменя