Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ... смотреть
[widczytaty]дієсл.odczytać
ВІДЧИТА́ТИ див. відчи́тувати.
Відчитати См. Відчитувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 234.
див. відчитувати.
див. відчитувати.
вичитати (кому), вишпетити (кого), прочитати мораль
На похибки лексичного та фразеологічного характеру раз у раз натрапляємо не лише в живій розмові, а й на сторінках періодичних видань, ба навіть у наукових працях і художніх творах. Причина? Тяжіння над авторами слів та зворотів російської мови, прагнення скалькувати ці лексеми й конструкції замість того, щоб знайти щось своє. В одній з публікацій (та хіба вона одна така?) вжито фразу: “Колеги заслухали Головатюка на зборах і відчитали його за недисциплінованість”. Але ж дієслово відчитати, як-то кажуть, притягнуте сюди за вуха. Російське отчитывать в українській мові має відповідник вичитувати, причому комусь (а не когось): “Батько вичитав їй за поламану квітку” (Словник під редакцією Агатангела Кримського), – або прочитувати: “Добру молитву прочитали їй за брехні” (там же). А калька з російської тільки затуманила зміст речення.... смотреть