Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж.Жін. до відсту́пник.[Альбіна:] Господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! (Леся Українка);У 1109 р. біля Успенського собору бу... смотреть
імен. жін. роду, жив.1. людина, яка зреклася своїх релiгiйних переконань2. та, хто вiдмовилась вiд своїх поглядiв, iдеалiв; зрадницяотступница
-і. Жін. до відступник.
Відсту́пниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць
-і.Жін. до відступник.