Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. См... смотреть
УКУСИ́ТИ (ВКУСИ́ТИ), ушу́, у́сиш, док.1. кого. Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком.Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єст... смотреть
уку́сить і ме́ду да́сть. Нещирий, фальшивий у своїх вчинках, словах. — Та й та гарна! То єхида-лисиця, укусе (укусить) й меду дасть,— призро (презирливо), гидливо якось одказала Параска (Панас Мирний). (як (мов, на́че, на́чеб і т. ін.)) ґедзь напа́в (укуси́в) на кого, кого, несхв. У когось поганий настрій, хтось перебуває в неврівноваженому стані, нервує, сердитий і т. ін. Що се на тебе за ґедзь напав? (Панас Мирний); — Чи ви подуріли, чи вас ґедзь напав?!..— кричала Марія (І. Нечуй-Левицький); — Ґедзь напав хлопця,— нарешті промовив десятник (С. Черкасенко); Мав добрий намір поговорити з нею про ґешефти, а стару сьогодні начеб ґедзь укусив (Ірина Вільде); І, спаленівши, кинувся він (Віталій) від них у парк, в гущавінь, хлопці не встигли й спитати, який його ґедзь укусив (О. Гончар); — То й добре, що зараз почала комизитись, гірше, якби ґедзь укусив її замужем, чуєш? (Є. Гуцало). ґедз напада́в. Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (М. Коцюбинський).... смотреть
УКУСИТИ (ВКУСИТИ)укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу,... смотреть
(вкусити), -ушу, -усиш, док., перех. 1) Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. 2) перен. Зачепити дошкульним словом. 3) розм. Те са... смотреть
(кого/що, ким/чим)дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: укусившиукуситьДеепричастная форма: укусив
(вкусити), -ушу, -усиш, док. , перех. 1》 Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком.2》 перен. Зачепити дошкульним словом.3》 розм. Те... смотреть
укуси́ти[ўкуситие]= вкуситиўкушу; нак. -си, -с'іт'
[ukusyty]дієсл.ukąsić
Укусити См. Укушати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 332.
= вкусити 1) (кого) укусить, куснуть 2) (что и чего) откусить, укусить разг.; куснуть
【未】 咬, 咬伤; 蜇
Уджгнуцьцяць
{ўкуси́тие} = вкусити ўкушу́; нак. -си́, -сі́т.
To bite, to sting
Bite; stikke
Bide, stikke
Bita
-ушу, -усиш ukąsić
уджгнуцьцяць
уджгнуць цяць
კბენა