Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
СПУСТО́ШУВАЧ, а, ч.Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього.Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім ... смотреть
імен. чол. роду, жив.опустошитель
-а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього.
-а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього.
Devastator, desolator, reiver, destroyer
опустошитель; разоритель
спустошувач, -а