Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той,... смотреть
імен. чол. роду, жив.рел., екон.1. суддя або член суду iнквiзицiї2. (перен.) той, хто навмисно завдає кому-небудь великих страждань; дуже жорстока люд... смотреть
-а, ч. 1) іст. Суддя або член суду інквізиції. 2) перен. Той, хто навмисно завдає кому-небудь великих страждань; дуже жорстока людина, мучитель.
інквізитор; ч. (лат., вистежувач) 1. Суддя або член суду інквізиції. 2. перен. Той, хто навмисне завдає комусь страждань; жорстока людина, мучитель, кат, гонитель, душитель.... смотреть
-а, ч. 1》 іст. Суддя або член суду інквізиції.2》 перен. Той, хто навмисно завдає кому-небудь великих страждань; дуже жорстока людина, мучитель.
іст.inquisitorВеликий інквізитор — Grand Inquisitor
[inkwizytor]ч.inkwizytor
рос. инквизитор (латин. inquisitor — вистежувач) — 1. Член суду інквізиції. 2. Переносно-жорстока людина, мучитель.
інквізи́тор (від лат. inquisitor – вистежувач) 1. Член суду інквізиції. 2. Переносно – жорстока людина, мучитель.
див. жорстокий
Інквізи́тор, -ра; -тори, -рів
Кат, катюга, москвин
П. мучитель, кат, гонитель, душитель.
Inkvisitor
Inkvisitor
Inkvisitor
інквізитор, -а
инквизитор