Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
РУЧИ́ЦЯ, і, ж.1. Зменш.-пестл. до рука́ 1.А воно [дитя] .. Нічого не знає. Маленькими ручицями Пазухи шукає (Т. Шевченко);Я сміюсь, голівку милу гладжу... смотреть
-і, ж. 1) Зменш.-пестл. до рука 1). 2) Один із чотирьох похило укріплених у насаді воза кілків, що підтримують з обох боків драбини.
-і, ж. 1》 Зменш.-пестл. до рука 1).2》 Один із чотирьох похило укріплених у насаді воза кілків, що підтримують з обох боків драбини.
імен. жін. роду
див. рука