Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
РОЗШУКОВИ́К, а, ч., розм.Той, хто розшукує когось, щось.
-а, ч. Той, хто когось або щось розшукує, зайнятий розшуком.
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. Той, хто когось або щось розшукує, зайнятий розшуком.