Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст.Строк.Реченець умовленої сплати вже минув (І. Франко);Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має зап... смотреть
ре́ченець (ре́чинець) термін (ст): 3 початком 1921 року мав я вже за собою іспит з восьмої гімназійної кляси у Львові і підготовлявся до матури, що її реченець визначено мені на весну того ж року (Яцура); Найтяжчим було захистити дипломну працю. І справа полягала не лише в тому, щоб знайти тему і правильно оборонити, а головне, щоб дістати дозвіл на захист диплому. Треба було успішно скласти усі іспити і отримати від професора реченець – перепустку для захисту дипломної праці – і визначитися з датою захисту (Чайківський)... смотреть
ТЕ́РМІН (відтинок часу, визначений, установлений для чогось), СТРОК, РЕЧЕНЕ́ЦЬ заст. Не можуть не зберігатися справи такої давності там, де не зберігаю... смотреть
Речене́ць:Рече́нець:— строк, термін [6]— термін [21;23;54]— термін, строк [13]— час, термін [44-1]
-нця, ч., заст. Строк. Як став — то вплав, як брід — то вслід, як мур – то хоч нурця, пройдімо лабіринтом бід до свого реченця... (П-1:31); Серце геть зотліло. Огнем загаслим душу обболило в передчутті святого реченця. (П-2:139).... смотреть
-нця, ч., заст. Строк.
імен. чол. роду
Речене́ць, -ченця́; -ченці́, -ці́в
-нця, ч. , заст. Строк.
термін, зап. строк.
реченець, -нця
устар. срок