Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ПОРУЧИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн.Жін. до поручи́тель.
імен. жін. роду, жив.іст.поручительница
див. поручникпоручительство — див. поручництво
[poruczytel'ka]ж.poręczycielka
-и. Жін. до поручитель.
= поручниця поручительница
-и.Жін. до поручитель.