Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИ розм., СМАЛИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ... смотреть
ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без дод., розм.Однокр. до пали́ти².Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза – сам не знав, чи туди, чи вг... смотреть
па́льнути 1. вдарити (м, ср, ст): Я на него глипнув збоку, він ся мя злякав, Бо якби'м го пальнув в око, кров'ю б сі зляв (із пісні)|| = вгатити◊ би́ка па́льнути → "бик" ◊ в пи́сок па́льнути → "писок" ◊ па́льнути в лоб → "лоб" ◊ па́льнути в морду → "морда" ◊ па́льнути ґлу́пство → "ґлупство" ◊ па́льнути келі́шок → "келішок" 2. украсти (ст)|| = ґрайфнути 3. випити алкоголю (перев. залпом)(ст): Напослідок Юзюньо ше пальнув собі келішок, але того востатного вже йому було таки доста, бо ступив ледви шо крок і рухнув на долівку (Авторка)|| = ґольнути ◊ па́льнути келі́шок → "пальнути" 3... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: пальнувшипальнутьДеепричастная форма: пальнув
-ну, -неш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити II.
[pal'nuty]дієсл.palnąć
-ну, -неш, док. , з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити II.
разг. пальнуть