-а, -е. Прикм. до острог.
ад'єктивострожский
-а, -е.Прикм. до острог.
Остро́зький прізвище
Острозький Клірик (?-?) - укр. письменник-полеміст, релігійний і освітній діяч. Про життя О.К. майже нічого невідомо. Невідомим залишається і його справжнє ім'я. Існує гіпотеза (Мицько), що О.К. - це острозький протопоп Ігнатій Наливайко. О.К. є автором двох полемічних творів. Ці твори свідчать про непересічний літературний хист автора, про глибину і гостроту його думки. М. Смотрицький, зокрема, оцінював його нарівні із С. Зизанієм та Філалетом. За філософськими поглядами О.К. був православним християнським неоплатоніком, у творах якого, однак, елементи містики співіснують з ренесансно-гуманістичними ідеями. Так, виходячи з концепції християнського неоплатонізму, він обстоює абсолютну невизначеність Бога, його трансцендентність і водночас іманентність стосовно світу, розділяє людину на "внутрішню" і "зовнішню", підносить у ній духовний розум і вважає, що пізнання істини можливе тільки через самопізнання і містичне осяяння. Звідси заперечення "зовнішньої" - античної і схоластичної вченості, негативне ставлення до світських знань. Водночас самопізнання і містичні пошуки в собі Бога виводять О.К. не на утвердження аскетичного способу життя у монастирській келії, а на ренесансно-гуманістичну ідею необхідності самореалізації людини в земному житті завдяки розвитку закладеного в неї Богом таланту. Цю ідею згодом розвинув Сковорода у вченні про "сродну" працю. Свої здібності людина, на думку О.К., повинна використовувати для спільного блага, для боротьби за релігійні права та культурний розквіт свого народу. Основні твори: "Исторія о листрикийском, то єсть, о разбойническомь Ферарскомь або Флоренскомь синоде в коротці правдиве списаная"; "Отпись на листЇ в БозЇ велебного отца Ипатія, володимерского і берестейского єпископа до ясне освецоного княжати Костентина Острозского, воеводьі Киевского - о залецанью и прехваленью восточнои церкви з заходньїм костелом ун^и або згодьі в року 1598 писаньїй".... смотреть
1526-1608, кн., укр. політичний та культурний діяч; з 1550 володимиро-волинський староста, з 1559 київський воєвода, з 1569 сенатор; найбільший після к... смотреть
1526-1608, кн., укр. політичний та культурний діяч; з 1550 володимиро-волинський староста, з 1559 київський воєвода, з 1569 сенатор; найбільший після короля землевласник Речі Посполитої; претендував на пол. (1572) і московський (1598) престоли; протегував різноманітним православним інституціям, заснував школи у Турові, Володимирі-Волинському, Острозьку Академію та друкарню, за його кошти був виданий перший повний текст Біблії староукр. мовою; учасник придушення козацького повстання К. Косинського (1591-93); очолив православну опозицію проти Берестейської унії 1596.... смотреть