Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ОДИ́НЧИК, а, ч.Пестл. до одине́ць 1.О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (І. Котляревський);– Та ... смотреть
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. Пестл. до одинець 1).
див. дитина; одинак
-а, ч. Пестл. до одинець 1).
одинчик, -а